Пам'яті Валерія Лобановського: "Повертайся, БОГ футбольний, повертайся"
- Деталі
- Опубліковано: Четвер, 15 січня 2015, 16:57
6 січня 1939 в київському небі з'явилася маленька "зірочка". У сім'ї Лобановських народився хлопчик. Назвали його Валерієм, і судилося цій "зірочці" в майбутньому стати футбольною мегазіркою.
Футбол увійшов в його життя з 13-ти років, і згодом став сенсом, метою всього життя. Понад півстоліття Лобановський спершу грав у нападі "Динамо", а пізніше навчав інших, як потрібно грати. Він був вірним собі і улюбленій справі. Він трудився на благо футболу - радянського, українського, київського. 6 січня Валерію Васильовичу виповнилося б 76...
"Тренер від Бога", "Залізний полковник", "Професор футболу" - як тільки не називали наставника київського "Динамо" і збірної СРСР Валерія Лобановського. Багато років, не шкодуючи себе, він вірою і правдою служив футболу, футбол був справою і сенсом всього його життя. Без футболу він не уявляв себе. А ми не уявляємо футбол без Лобановського.
Немає жодного тренера на всьому пострадянському просторі, який у своїй кар'єрі досяг таких феноменальних результатів. Перед тим, як в 35 років стати головним тренером київського "Динамо", він, корінний киянин, дарував мільйонам уболівальників чудову гру, виступаючи на лівому краю нападу в своєму улюбленому клубі. У 1961 році "Динамо" вперше стало чемпіоном Радянського Союзу, перервавши багаторічну гегемонію московських клубів. У тій "золотий" команді грав і Лобановський, а разом з ним грали Базилевич, Сабо, Каневський, Біба, Турянчик, Войнов, Макаров, Щегольков, Серебряников, Трояновський, Сучков, Зайцев та інші.
Вперше в основному складі команди цей довготелесий технічний гравець з'явився 29 травня 1959. Уже в 1960 році Лобановський став срібним призером всесоюзного чемпіонату. У 30-ти матчах крайній нападаючий 13 разів розписався у воротах суперників, серед яких були московські "Торпедо", ЦСКА, "Спартак", "Динамо", "Локомотив", "Шахтар" з Сталіно, бакинський "Нафтовик", "Крилья Совєтов "(Куйбишев) та інші
Валерій Васильович пішов з життя так, як помирають на полі битви полководці. На жаль, немає в світі бронежилетів, які оберігали б від численних нервових стресів, колосальних перевантажень, величезного емоційного напруження. Лобановського наполегливо вмовляли залишити тренерську лавку, цей "електричний стілець", але він і чути про це не хотів. І себе не шкодував. Він не мислив себе без футболу, без "Динамо".
У понеділок, 13 травня 2002, о 20:35 перестало битися серце Валерія Лобановського. Сталося це в Запоріжжі. Шістьма днями раніше, 7 травня, після закінчення матчу чемпіонату України між запорізьким "Металургом" і "Динамо" (матч закінчився перемогою киян - 3:1) "швидка" відвезла тренера гостей до лікарні. За життя Валерія Васильовича боролися кращі фахівці країни, за нього молилися тисячі вболівальників, але, на жаль ... Головний тренер радянського, українського, динамівського футболу прожив 63 роки 4 місяці і 7 днів.
Він помер на своєму бойовому посту. Помер, перемігши! Він пішов з цього життя гідно. Достойно своєї величі. Лобановський забрав з собою частину нашої футбольної душі. Ніхто в нашій країні не заслужив такої безмежної всенародної любові. Ще довго ми будемо міряти наш футбол по Лобановському.
Мало кому відомо, що в Мексиці на чемпіонаті світу в 1986 році, на якому виступала збірна СРСР, тренери багатьох команд-учасниць скинулися і замовили у знаменитого місцевого ювеліра пам'ятний красень-кубок з чистого срібла з смарагдами, який піднесли Валерію Васильовичу.
Тренер від Бога буде довго жити в наших серцях завдяки учням, які продовжують справу МЕТРА. Багато його підопічних стали заслуженими майстрами спорту та успішними тренерами. Серед них Олег Блохін, Леонід Буряк, Володимир Мунтян, Олексій Михайличенко, Анатолій Дем'яненко, Павло Яковенко, Михайло Фоменко, Олег Протасов, Юрій Калитвинцев, Геннадій Литовченко, Віктор Чанов, Михайло Михайлов, Андрій Баль, Олександр Хацкевич, Володимир Веремєєв, Сергій Балтача, Олександр Заваров, Віктор Колотов, Іван Яремчук, Василь Рац, Андрій Шевченко, Сергій Ребров. Прізвища-то які, і це я ще далеко не всіх перерахував ...
Серед підопічних Лобановського - три володарі "Золотого м'яча", який вручається найкращому футболісту Європи: Олег Блохін, Ігор Бєланов, Андрій Шевченко. Хто з тренерів може похвалитися подібними досягненнями?
Закінчивши кар'єру гравця, Валерій Лобановський почав свій тренерський шлях у Дніпропетровську, в місцевому "Дніпрі", де пропрацював п'ять років, вивівши команду у вищу лігу чемпіонату СРСР. Дуже багато років, до останнього свого подиху, трудився в рідному "Динамо". Вісім років тренував збірну СРСР, також працював зі збірними Арабських Еміратів, Кувейту, України (поєднуючи з роботою в "Динамо").
Під керівництвом Валерія Васильовича київське "Динамо" вісім разів ставало чемпіоном СРСР, п'ять разів - найсильнішою командою України, шість разів вигравало Кубок СРСР, ще три рази ставало володарем Кубка України. У 1975 і 1986 роках команда Лобановського привозила на береги Дніпра Кубок володарів Кубків. У тому ж "зоряному" 1975-му, обігравши двічі мюнхенську "Баварію", "біло-сині" здобули Суперкубок УЄФА, а за підсумками року фахівці назвали київське "Динамо" кращою командою року в світі.
Під керівництвом Валерія Васильовича збірна СРСР, основу якої складали київські динамівці, в 1988 році стала віце-чемпіоном Європи. У 1976 році олімпійська збірна стала "бронзовою" у канадському Монреалі. У 1986-му і 1990-му роках збірна СРСР, яку очолював Лобановський, виступала у фінальних турнірах чемпіонатів світу.
Легендарний тренер є кавалером ордена "Знак пошани", ордена Трудового Червоного Прапора, ордена України "За заслуги" II ступеня. 15 травня 2002 президент України Леонід Кучма підписав Указ про присвоєння Лобановському (посмертно) звання Героя України, а УЄФА відзначило внесок Валерія Васильовича Рубіновим орденом. А що, раніше, за життя, не було приводів відзначити видатного тренера такими високими нагородами? Хіба він їх не заслуговував? !!
НЕВІДОМЕ
Переді мною лежить кілька сторінок звернень до Київської міської державної адміністрації. Перше звернення датоване груднем 2010 року. Воно підписане однокласниками Валерія Лобановського, педагогічним колективом, учнями 319-ї столичної школи, яка тепер носить ім'я Валерія Васильовича. У ньому вони просять міську владу і депутатів підтримати пропозицію всіх підписантів про присвоєння площі перед НСК "Олімпійський" (з боку вул. Велика Васильківська) імені Валерія Лобановського - славного сина України, всесвітньо відомого футболіста і тренера, який зробив багато для розвитку та популяризації українського футболу та київського "Динамо" у світі.
Звернення на ім'я голови Київської міської адміністрації Олександра Попова підтримало керівництво Федерації футболу України. Переді мною ще один лист за підписом тоді її першого віце-президента Олександра Бандурка, в якому ідею присвоїти площі перед стадіоном ім'я Героя України Валерія Лобановського підтримали президент ФК "Динамо" (Київ) Ігор Суркіс, заслужений майстер спорту Володимир Мунтян та інші відомі люди спорту. Упевнений, під даним зверненням поставили б свої підписи десятки тисяч киян.
І ось чим це закінчилося. Переді мною відповідь від 15 квітня 2011 року на бланку Київської міської державної адміністрації: "Головне управління з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю виконавчого органу Київської міської державної адміністрації інформує авторів звернення. На засіданні комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), яке відбулося 18 березня 2011 року, члени комісії не підтримали найменування площі перед НСК "Олімпійський" іменем Валерія Васильовича Лобановського. З повагою, заступник начальника В.Коровіна".
Згідно з протоколом №1, 18 березня 2011 року на даному засіданні були присутні 18 осіб. Не знаю, хто був "за", а хто "проти" ...
Хочу ось про що сказати ... Я, Олександр Липенко, в Києві живу вже 72 роки. З Валерієм Лобановським я, вихованець динамівської футбольної школи, познайомився, коли йому було 17 років. Знаю, як багато він зробив для улюбленої гри мільйонів людей. Адже недарма в списку десяти найбільш популярних українців за всю історію країни він значиться під шостим номером. Але цього, мабуть, для деяких чиновників недостатньо.
Багато років у Києві проходить Меморіал Валерія Лобановського. У нього був різний формат. У 2003 і 2004 роках в ньому брали участь клубні команди: московські ЦСКА і "Локомотив", "Шахтар" (Донецьк), "Динамо" (Тбілісі), "Шериф" (Тирасполь), "Сконто" (Рига). Двічі поспіль переможцями ставали київські динамівці. У 2005-му Кубок завоювала національна збірна Польщі. Потім вже змагалися молодіжні (U-21) збірні. Двічі перемагали хлопці з Ізраїлю, по одному разу трофей вирушав до Росії та Польщі, одного разу залишався зимувати в Україні, відлітав до Узбекистану. На жаль, у 2014 році Меморіал Лобановського вперше не відбувся. Прикро, прикро і не гаразд. Мабуть, у керівництва Федерації футболу України, а турнір проводиться під її егідою, був повний "рот турбот"...
Валерій Лобановський залишиться назавжди в серцях його вихованців, футбольних людей, простих уболівальників. Кожен день до пам'ятника Валерію Лобановському, який тепер знаходиться біля входу на стадіон, названий його ім'ям, приходять кияни та гості столиці. Перед ним завжди лежать квіти. Таким чином люди віддають данину пам'яті великому ТРЕНЕРУ.
Григорій СУРКІС, віце-президент УЄФА, почесний президент ФФУ: "Валерій Лобановський змінив не лише футбол, він змінив не одне покоління співвітчизників. Знову і знову він змушував вірити в себе і не боятися труднощів. Служінню своєї справи він віддавав усього себе".
Віктор КАНЕВСЬКИЙ, капітан "золотої" команди "Динамо" (Київ) 1961-го року: "Його елегантна неординарна гра багатьом подобалася. Але мало хто знає, яка праця стояла за цим. Ми йшли після тренування в роздягальню, а він ще залишався на полі, відпрацьовуючи, наприклад, свій "сухий лист". У нього було багато граней таланту".
Володимир ОНИЩЕНКО, заслужений майстер спорту: "Валерій Лобановський - не просто тренер. Він був прекрасним педагогом. Після бесід з ним команда просто літала по полю, вірила в себе і не могла програти".
Олександр ГОЛОВКО, захисник "Динамо" 1990-х: "Його енергія передавалася нам. Упевнений, у всіх, хто тренувався і грав під керівництвом Валерія Лобановського, на все життя залишилася частинка його людської чарівності".
Валерій ГАЗЗАЄВ, відомий тренер, екс-наставник "Динамо" (Київ): "Він залишив у футболі яскравий слід. Його учнями в тій чи іншій мірі вважають себе всі тренери на пострадянському просторі".
Олег БЛОХІН, заслужений майстер спорту, володар "Золотого м'яча": "Він вчив нас головного - науці перемагати. У нього завжди знаходилися потрібні слова, які він умів донести до всієї команди і кожному з нас. Він блискуче розбирався в людях".
Леонід БУРЯК, заслужений майстер спорту, володар Кубка Кубків та Суперкубка УЄФА: "Я з гордістю вважаю себе вихованцем великого тренера. Якби не Лобановський, не було б нас, не було б знаменитих динамівських команд, гучних перемог українського і радянського футболу".
Коли Андрій Шевченко, у той час ще гравець італійського "Мілана", прилетів до Києва з тільки що завойованим Кубком чемпіонів, він відразу ж з аеропорту "Бориспіль" вирушив на стадіон "Динамо", до скульптурної композиції Валерія Лобановського, і поставив найпрестижніший клубний трофей на тренерську лавку, на якій сидить, застиглий в граніті, його футбольний УЧИТЕЛЬ.
У пісні, присвяченій Валерію Лобановському, яку проникливо виконує Тамара Гвердцителі, є такі слова: "Повертайся, БОГ футбольний, повертайся". Але з небес на землю, на жаль, не повертаються ...
Олександр Липенко
У Києві стартував ХХ турнір імені Олега Макарова
- Деталі
- Опубліковано: П'ятниця, 16 січня 2015, 15:11
16 січня стартував XX ювілейний зимовий футбольний турнір імені славетного голкіпера київського «Динамо» Олега Олександровича Макарова.
Олег Макаров - заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР. За 13 років у "Динамо" Київ провів 205 ігор та здобув перші титули в історії Клубу - Кубок СРСР 1954 р. та чемпіонство СРСР 1961 р.
На матчі-відкриті, в якому зустрічалися «Динамо-2», яке очолює Вадим Євтушенко, та київський ЦСКА, були присутні колишні партнери Макарова по команді - Андрій Біба та Анатолій Сучков, а також ветерани футбольного клубу "Динамо" Київ Володимир Мунтян, Олексій Михайличенко, Володимир Веремєєв. На їх очах "Динамо-2" здобуло впевнену перемогу 2:0 (Болденков, 59, Бєсєдін, 67).
Цьогоріч у турнірі беруть участь 23 команди із Києва, Чернігова, Донецька, Київської, Херсонської та Черкаської областей, а також гості з Грузії.
Фото: Віктор Перегняк.
