Завершився ювілейний ХХ турнір пам'яті Олега Макарова

28 січня відбувся фінал традиційного турніру пам'яті видатного голкіпера київського "Динамо" Олега Олександровича Макарова, номера 1 легендарної чемпіонської команди 1961 року.

У ювілейному ХХ турнірі взяли участь 23 команди із Києва, Чернігова, Донецька; Київської, Херсонської та Черкаської областей, а також гості з Грузії.

Зранку для покладання квітів на могилу Олега Макарова на Байковому кладовищі прийшли ветерани футбольного клубу "Динамо" Київ Андрій Біба, Анатолій Сучков, Володимир Мунтян та Леонід Буряк. 

У фіналі змагань зустрілися рівні за силою суперники - київський "Арсенал", головним тренером якого є екс-гравець футбольного клубу "Динамо" Київ Андрій Анненков, та "Колос" з міста Ковалівка Васильківського району Київської області. Матч пройшов у жорсткій та непоступливій боротьбі та став класичним фіналом - двічі "Арсенал" виходив уперед (Чорномаз, 22, Есеола, 61), двічі "Колос" відігрувався, причому Коропецький врятував команду з Ковалівки на останній хвилині зустрічі. У драматичній серії пенальті перемогу з рахунком 8-7 здобула команда "Колос".

Нагороджували призера та переможця почесні гості: донька Олега Макарова - Анастасія Олегівна, в.о. президента Федерації футболу України Андрій Павелко, президент громадської організації "Ветерани футбольного клубу "Динамо" Київ" Володимир Мунтян, а також колишній партнер Олега Олександровича по команді, легенда "Динамо" Київ Андрій Біба.

Також на фіналі були присутні динамівці різних поколінь: партнер по команді Олега Макарова Анатолій Сучков, Леонід Буряк, Валерій Зуєв, Вадим Євтушенко, Іван Яремчук, Віктор Кондратов, Василь Кардаш, Ігор Костюк, Тарас Луценко.

Фото: Віктор Перегняк.

 

Вісім м'ячів у "Бессарабські" ворота. Частина 1

За багато років роботи спортивним журналістом, висвітлюючи Олімпіади, чемпіонати світу та Європи з легкої атлетики, ігри футбольної збірної України, єврокубкові матчі київського "Динамо" і навіть один заокеанський матч з американського футболу довелося побувати на стадіонах багатьох країн світу. Цими аренами були паризькі "Стад де Франс" і "Парк де Пренс", іспанські "Сантьяго Бернабеу" і "Ноу Камп", австрійський "Ернст Хаппель", афінський "Олімпійський стадіон", угорський "Непштадіон", "Леві" в Лос- Анджелесі, московські "Лужники", "Улеві" в Стокгольмі ... Цей список можна продовжувати. Всі ці арени абсолютно різні і по місткості і по інфраструктурі. Одні чисто футбольні, інші багатофункціональні. Одні знаходяться в центрі міста, інші на околиці або далеко за межами. Одні регулярно збирають повні трибуни, інші - рідше.

А перший у житті великий стадіон, на якому в 1952 р мені, 11 річному київському хлопчиську, довелося побувати, був стадіон "Центральний". У різні роки, він носив різні назви - стадіон ім. Хрущова, до 1980 р - київський Центральний стадіон, до 1996 р - Республіканський стадіон. Про нього, цієї спортивної перлині, а таким стадіон став після реконструкції до Євро-2012, і хочеться поговорити. Подобався він мені завжди. Коли був 50-тисячником тільки з нижніми ярусами, коли став 100-тисячником перед футбольним турніром Олімпіади-80. Тепер НСК "Олімпійський" вміщує 70050 дуже комфортних місць.
 
На легкоатлетичних доріжках і секторах в різні роки на стадіоні проходило багато змагань, як всесоюзних, так і всеукраїнських і міжнародних. Легкоатлетичні матчі збірних СРСР і США збирали до 40 тисяч шанувальників "королеви спорту". Тут встановлювалися різні рекорди. Тут виступали зірки світової легкої атлетики: Валерій Борзов, Сергій Бубка, Валерій Брумель, Володимир Голубничий, Віктор Цибуленко, Євген Аржанов, Степан Байдюк, Віктор Кудинського, Юрій Сєдих, Віра Крепкіна...
 
Завжди окрасою головної арени країни був футбол - сотні матчів чемпіонатів СРСР та України, гри збірної СРСР і України, груповий турнір Олімпіади-80, матчі за участю київського "Динамо" в єврокубках. Мільйони глядачів у різні роки побували на трибунах стадіону.
 
З 1952 р, мого першого відвідування цього стадіону, я побував тут на багатьох матчах. Одні запам'яталися трохи більше, інші трохи менше. Але, це завжди було видовище, яке дарує нам футбол.
 
Я вибрав, десяток матчів, на мій погляд, найбільш знакових, які були в центрі уваги футбольної преси.
 
Але, почну з 11-го (мене тоді на світі ще не було). Він повинен був відбудуться 22-го червня 1941. У цей день на оновленому Центральному стадіоні повинен був пройти велике спортивне свято. А його вінцем був би матч чемпіонату СРСР - "Динамо" (Київ) - ЦДКА (Москва). Але, як співається у пісні: "22 червня, рівно о четвертій годині, Київ бомбили, нам оголосили, що почалася війна". Гравці "Динамо" зібралися на установку і розминку за кілька годин до події. Але в 17-00 гра була скасована. Футболістам повідомляли, що матч відбудеться пізніше, коли ворог буде розгромлений. Але чекати довелося довго...
 
І київські динамівці чекали і вірили в те, що обов'язково зіграють на цьому стадіоні саме з московськими армійцями. Разом з головним тренером Михайлом Бутусовим в це вірили Онищенко, Трусевич, Щегоцький, Скоцень, Афанасьєв, Садовський, Матіас, Гребер, Глазков, Шиловський, Іздковскій, Клименко, Комаров.

Оголосили, що квитки на матч 22-го червня 1941 будуть дійсні на даний матч, який обов'язково відбудеться в мирний час. Але, на жаль, тих, хто зберіг квитки, було небагато. Але кілька вболівальників, що зберегли пропуску, все-таки прийшли 25-го червня 1944 на матч чемпіонату СРСР "Динамо" - ЦДКА. Гравців київського "Динамо" 1941 вже давно немає в живих. Нехай земля їм буде пухом і за все їм низький уклін.

Ну а тепер, про 10 матчах, які в різні роки проходили на головній арені країни і запам'яталися мені та іншим колегам журналістам і, безсумнівно, тисячам вболівальникам.
 
6 вересня 1953 "Динамо" (Київ, СРСР) - "Іст-бенгал клаб" (Калькутта, Індія) - 13:1
 
Це був перший післявоєнний матч на полі Республіканського стадіону ім. Хрущова. Він, як ви розумієте, викликав величезний інтерес. Всі квитки зникли з кас ще за кілька днів до приїзду загадкового суперника. Нам було мало відомо про футбол в Індії. Ті, кому квитки не дісталися, розмістилися на схилах Черепанової гори. Адже тоді був тільки нижній ярус. Клас, екзотичних на ті часи суперників, м'яко кажучи, не вразив. Вісім м'ячів влетіли в Бессарабські ворота в першому таймі. А ряд гравців суперника, грали босоніж, а у деяких були забинтовані ступні. Через багато років дізнався, що в перерві динамівське керівництво попросило наших гравців не старатися. Ще п'ять м'ячів були забиті в другому таймі. А динамівський воротар Євген Лемешко пропустив один. У підсумку - 13:1. Гостям, київські вболівальники після забитого м'яча голосно аплодували.
 
А інша подія запам'яталося з футболом з Індії. Через два роки в матчі з національною збірною цієї країни, у ворота суперників влетіло цілих 18. Я зі своїм дядьком заздалегідь прийшов на стадіон, який був розрахований на 50 тис. уболівальників. І всі дерев'яні лави були забиті. Десь хвилин за десять до стартового свистка, на динамівському п'ятачку, а сидів я в секторі біля кутового прапорця, відкрився металевий люк, з якого вилізли два вболівальника. Скільки часу вони там провели - не відомо. Але, на матч потрапили саме таким чином. Ось так кияни любили футбол і продовжують його любити.
 
17 жовтня 1961 "Динамо" (Київ) - "Авангард" (Харків) - 0:0
 
До закінчення чемпіонату СРСР, а його "Динамо" грало в ранзі срібного призера, залишалося два тури. Підопічні В'ячеслава Соловйова випереджали найближчого суперника - московський "Торпедо" на три очки. Перемога на своєму полі достроково робила киян вперше чемпіоном СРСР. Харків'янам успіх мало що давав, але вони відчайдушно чинили опір столичному клубу. Воротар гостей - Микола Угріцкій творив чудеса - 0:0. Матч "Пахтакор" - "Торпедо" в Ташкенті почався на три години раніше. Москвичі поступилися. А в Києві диктор по стадіону рахунок свідомо не оголошував. Не хотілося ламати "кайф" уболівальникам, яких при офіційній місткості стадіону - 50 тис. Прийшло під 70. І тільки за 15 хвилин до фінального свистка прозвучало повідомлення про поразку "Торпедо". Що в той момент творилося на трибунах, запам'яталося на все життя. Стільки щасливих людей відразу мені бачити не доводилося. На трибунах вперше запалали факели з газет. А після матчу почалося народне гуляння. Хрещатик радів всю ніч. "Динамо" стало першим клубом, який перервав гегемонію в чемпіонатах СРСР московських клубів. Потім, хлопці з берегів Дніпра ще 12 разів підкорювали "золоту" вершину.
 
Але, 17-го жовтня 1961 першими стали Макаров, Сабо, Турянчик, Щегольков, Лобановський, Базилевич, Войнов, Канівський, Біба, Трояновський, Серебренников, Кольцов, Сучков, Ануфрієнка, Щербаков, Каштанов, Зайцев, Клюєв, Сорокін, Єрохін , Пестриков, Веригін.

Про два матчі з десяти, які мені як вболівальнику, а потім журналісту запам'яталися, я розповів. Про решту - наступного разу.

 
Олександр Липенко

Завершився груповий етап Меморіалу Макарова-2015. Попереду - вирішальні матчі

Триває традиційний XX зимовий футбольний турнір імені легендарного голкіпера київського «Динамо» Олега Олександровича Макарова.

Нагадаємо, що цьогоріч у турнірі беруть участь 23 команди із Києва, Чернігова, Донецька, Київської, Херсонської та Черкаської областей, а також наші друзі - гості з Грузії, команда "Локомотив".

На матчах групового етапу за участі "Динамо-2", що виступає під керівництвом Вадима Євтушенка та його помічника Сергія Процюка, були присутні віце-президент УЄФА Григорій Суркіс та президент ФК "Динамо" Київ - Ігор Суркіс, ветерани футбольного клубу "Динамо" Київ Володимир Мунтян, Олексій Михайличенко, Володимир Веремєєв, Василь Рац, Анатолій Крощенко, Олександр Мороз, Сергій Шматоваленко, Олександр Шпаков, старший тренер ДЮФШ "Динамо" ім. В.В. Лобановського Олександр Іщенко, а також славетні одноклубники Олега Макарова - Андрій Біба та Анатолій Сучков. 

У важкій групі "Динамо-2" зайняло 3 місце, здобувши 10 очок (3 перемоги, 1 нічия, 1 поразка) та припинило участь у змаганнях, але справило дуже гарне враження. Тож бажаємо успіхів та удачі Вадиму Анатолійовичу Євтушенку, його тренерському штабу та перспективній команді!

24 січня відбудуться матчі 1/4 фіналу, де зустрінуться:
Збірна студентів - "Олімпік" (Донецьк);
"Колос" (Ковалівка, Київська область) - Асоціація професіоналів;
"Легія" (Київ) - "Арсенал" (Київ);
"Чайка" (Київська область) - "Ретро" (Ватутіне, Черкаська область).

Фото: Віктор Перегняк.

Сьогодні Валентину Белькевичу виповнилося би 42 роки...

Славетний Капітан житиме вічно у наших серцях, у нашій пам'яті!

Вітаємо з Днем народження Андрія Канчельскіса! 46!